Кодеин напиток Lean (лин) Магнитогорск

Яхатарти!

Чуваки, держитесь крепче, сейчас вам расскажу немного про мою жизнь, где закладки и пластилин - это не игрушки для детей, а настоящая реальность. Меня зовут Рэпсоди, но друзья называют меня Просто Рэп. Почему? Кайфую от музыки, наварить кайф и от наркоты, и это моя личная история, которую я сейчас с вами поделюсь.

Все началось как-то совершенно случайно. Я работал в такси, думал, что это стабильная халява, где можно неплохо заработать, между пикапами слушать свои хиты. Но когда ты все время на дорогах, тебе нужно чем-то заняться, чтобы не сойти с ума.

И вот я, привыкший к ночным сменам и безразмерным курам, которые безумно тянули внутрь. Но однажды, в одной из моих поездок, мне в руки попалась маленькая пластиковая упаковочка с закладками, а соседнее сидение забилось грязными крысами. И тут я подумал: "Что, если...?"

Эта мысль окаленела мою сущность, когда я решил попробовать то, что там оказалось. Вспыешики света, побеждающие тьму в моей душе, как звезды на небе. Пластилин, сверкающий в лунном свете, стал моей постоянной компаньонкой. Это было что-то невероятное - чувство полного расслабления и свободы.

Но как ни странно, работа в такси стала для меня еще большим кайфом. Когда я сажал пассажиров, я сразу же начинал крысить у своих. Водилу окружали разные типы, и мне было несложно притянуть к себе диазы, наркотик и даже закладки. Я стал настоящим наркоторговцем, спрятавшимся под крылом такси.

Но чем дольше я крысил, тем больше страху попасться. Измена, все же, не могла проходить незамеченной, хоть и была прикрытая служебными делами. Мои клиенты, узнавшие, что я продавец закладок, оборачивались ко мне спиной, как будто я был прокаженным. Все, кроме тех, кто был в том же деле, но им я доверял не больше, чем курице - эфедрону, которая меня все время на месте делала.

Когда я попробовал закладки в первый раз, меня охватил дикий кайф, что я просто не мог остановиться. Они были моей нирваной, моим возвышенным состоянием. Но все, что поднимается, рано или поздно падает... и я тоже.

Мои друзья, которые со мной делали бизнес, стали настолько необдуманными и глупыми, что в один момент мы попались на глаза полиции. Игра уже закончилась, и меня пригласили на тот самый "четвертый уровень" понять, что такое заточка, не в психушке, а в реальности.

Так что, друзья, мораль этой истории такова: независимо от того, насколько красивым и увлекательным может показаться пластилин или закладки, помни, что они могут превратить тебя в бомжа на углу улицы, которым никто не замахивается.

Remember:

Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!

Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.

Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.

Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.

Дурдом! – подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.

Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.

На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.

І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.